Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Справа № 910/15672/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову від 05.05.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/15672/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 52 525,50 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Мельник Т.С. (дов. від 22.04.14)

Від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 52 525,50грн., з яких 32 814,59грн.основна заборгованість, 7 710,91грн. - пеня, 12 000грн. - штраф.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2016 (суддя Турчин С.О.) позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Суші Хаус Україна" 32 814,59грн. основного боргу, 7 710,88 грн. пені, 12 000,00 грн. штрафу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2016 у складі: Смірнової Л.Г., Ткаченка Б.О., Жук Г.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства та нез'ясуванням обставин, які мають значення для вирішення спору.

ФОП ОСОБА_4 надано клопотання про розгляд касаційної скарги без участі відповідача. ОСОБА_4

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.06.2010 між ТОВ "Суші Хаус Україна" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір постачання № 514/2010, відповідно до умов якого постачальник поставляє та передає у власність покупцю, а покупець вивчивши прайс-лист постачальника, замовляє, приймає у власність та зобов'язується вчасно та повністю оплатити товар, згідно з цим Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору, поставка товару оформлюється видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною цього Договору. В накладній зазначаються: дата поставки, асортимент, кількість та ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за поставлений товар.

Згідно з п. 2.4 Договору, з моменту підписання накладної представниками обох сторін, поставка товару вважається такою, що відбулась належним чином, товар вважається таким, що прийнятий покупцем по якості і кількості, а право власності на товар і ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару, такими, що перейшли від постачальника до покупця.

Пунктом 2.11 Договору сторони погодили, що датою поставки товару є дата зазначена в накладній.

Положеннями п. 2.16 Договору встановлено, що приймання товару від постачальника здійснюється особисто покупцем чи уповноваженим приймати товар та підписувати усі документи згідно даного Договору, представником покупця, що вказаний в Додатку № 1 до Договору.

Покупець зобов'язується повністю оплатити загальну суму кожної окремої накладної не пізніше ніж через 7 календарних днів з моменту поставки товару. Незалежно від призначення платежу покупець у першу чергу оплачує товар, що поставлений йому раніше (товар, поставлений по наступній накладній, оплачується покупцем лише після повної оплати загальної суми вартості товару, поставленого за попередньою накладною) (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009. Договір вважається таким, що продовжений на невизначений строк, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дати припинення Договору, не повідомила іншу сторону про своє бажання припинити дію цього Договору.

На виконання умов Договору в період з 18.01.2013 по 27.02.2013 позивачем було здійснено відповідачу поставку на загальну суму 35198,93грн, що підтверджується видатковими накладними № 100-00438 від 18.01.2013, №100-00515 від 22.01.2013, №100-00692 від 28.01.2013, №100-00861 від 31.01.2013, №100-00939 від 04.02.2013, №100-01301 від 13.02.2013, №100-01387 від 15.02.2013, №100-01406 від 18.02.2013, №100-01537 від 20.02.2013, №100-01622 від 22.02.2013, №100-01655 від 25.02.2013, №10001786 від 27.02.2013, оригінали та належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними виконав частково, сплативши позивачу 2 384,34грн.

Посилаючись на неповне виконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов'язується повністю оплатити загальну суму кожної окремої накладної не пізніше ніж через 7 календарних днів з моменту поставки товару. Незалежно від призначення платежу покупець у першу чергу оплачує товар, що поставлений йому раніше (товар, поставлений по наступній накладній, оплачується покупцем лише після повної оплати загальної суми вартості товару, поставленого за попередньою накладною).

Судами встановлено, що відповідач оплату вартості товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними, здійснив частково на суму 2384,34грн, доказів оплати відповідачем вартості поставленої позивачем продукції у розмірі 32814,59грн матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суди дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення 32814,59грн.

Також суди обгрунтовано з посиланням на ст.ст.549. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України дійшли висновку про стягнення пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання.

Що стосується посилання касатора на те, що жодна з накладних не підписана особою, зазначеною у Додатку № 1 до Договору, колегія суддів зазначає, що апеляційною інстанцією було встановлено наступне.

Згідно з п. 2.16 Договору, приймання товару від постачальника здійснюється особисто покупцем чи уповноваженим приймати товар та підписувати усі документи згідно даного Договору, представником покупця, що вказаний в Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.17 Договору, у випадку зміни, втрати, одержання покупцем, в порядку, передбаченому законодавством, нових (додаткових) печатки та/або штампу, тощо, або зміни представника покупця на іншу особу, покупець зобов'язаний вчасно повідомити про це постачальника, шляхом підписання додатку № 1 до Договору в новій редакції і подання його постачальнику.

Усі спірні видаткові накладні містять відбиток штампу ідентичний тому, який зазначений у Додатку № 1 до Договору. Матеріали справи не містять та сторонами спору не надано суду доказів втрати/заміни відповідачем штампу, зазначеного у Додатку № 1 до Договору.

Крім того, відповідно до п. 2.18 Договору, покупець гарантує, і підтверджує, що в будь-якому разі накладна, підписана від імені покупця і передана покупцем (безпосередньо або через представників покупця) постачальнику (або представникам постачальника), є накладною, яка підписана належним чином від імені покупця, особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Обов'язок (і всі ризики, пов'язані з неналежним виконанням цього обов'язку) здійснення контролю за тим, щоб накладна була підписана від імені покупця повноважною особою, покладається на покупця, а постачальник звільняється від обов'язку і необхідності доводити факт підписання накладної від імені покупця уповноваженою особою.

Враховуючи, що усі спірні накладні містять штам, погоджений сторонами у Додатку № 1 до Договору, а також враховуючи положення п. 2.18 Договору, суди дійшли обгрунтованого висновку, що товар є отриманим відповідачем відповідно до видаткових накладних № 100-00438 від 18.01.2013, № 100-00515 від 22.01.2013, №100-00692 від 28.01.2013, №100-00861 від 31.01.2013, №100-00939 від 04.02.2013, №100-01301 від 13.02.2013, №100-01387 від 15.02.2013, №100-01406 від 18.02.2013, №100-01537 від 20.02.2013, №100-01622 від 22.02.2013, №100-01655 від 25.02.2013, №10001786 від 27.02.2013 на загальну суму 35198,93 грн.

Що стосується посилання касатора на те, що видаткова накладна №100-00515 від 22.01.2013 підписана невідомою гр.ОСОБА_11, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна відомості на виплату грошей №10-№17 за травень - серпень 2011, в яких зазначено, що ОСОБА_4, як директором та бухгалтером, здійснено виплати ОСОБА_12, табельний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_13, табельний номер НОМЕР_2 (у видатковій накладній зазначено російською мовою - ОСОБА_14), тобто остання є працівником ФОП ОСОБА_4

Щодо посилання касатора на те, що судом першої інстанції було протиправно відмовлено відповідачу у проведенні судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.40 ГПК України призначення експертизи є правом, а не обов'язком суда. Тим більше, що така експертиза була призначена судом раніше і за повідомленням судових експертів вона не була виконана в зв'язку з недостатністю кількості зразків підпису ОСОБА_12, тобто з вини відповідача.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову від 05.05.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/15672/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді М. Данилова

Т. Данилова